Історія – це не завжди сумні факти чи дати, які розташовані на сторінках підручників і які так важко вивчити та запам’ятати. Історія може оживати, якщо досліджувати та розглядати її у цікавий спосіб. Так зробив Олександр Стемковський, який раніше працював у Володимирському історичному музеї імені Омеляна Дверницького. Він взяв участь у проєкт «Бюджет громадської участі» і переміг, відтак організував парк інтелектуального відпочинку «Легенди стародавнього Володимира». Основою цього парку є фігури-топіарії на історико-краєзнавчу тематику
Мистецтво топіарів – одне з найдавніших садово-паркових мистецтв. Щодня багато людей проходить поблизу цих скульптур, але чи замислювалися Ви над їх значенням?
Серед фігур, розташованих поблизу музею можна побачити найрізноманітніших персонажів історії Володимира – давньої столиці Волинсько-Галицького князівства. Найдавніший з них – це вершник на коні – Юрій-Змієборець давній герб нашого міста. Його історія походить ще з дохристиянських часів. У місцевій легенді розповідається про злого змія, якому щороку приносили в жертву молоду дівчину – мешканку міста над Лугою. Коли ж прийшла черга принести в жертву доньку місцевого князя, то з'явився мужній воїн на коні, яким був Юрій Змієборець. Він і переміг змія – символ зла – побив його списом. Донька князя була врятована і смуток змінився у радість. До речі, сама князівна спостерігає за мужнім захисником на сусідній фігурі. А вершник на коні зі списом у руках перейшов на герб міста Володимира. Таке ж зображення можна побачити на печатці, котра знаходиться на листі, який був написаний жителями Володимира у 1324 році до мешканців німецького міста Штральзунд. Воно підтверджує право на місцеве самоврядування у Володимирі ще в 14 столітті.
Поблизу бачимо фігуру чоловіка, який сурмить у трубу - це кликун. Такий персонаж був цілком реальний у містах Середньовічної Європи. Він слідкував за порядком у місті, дивився чи у всіх хатах погасили свічки, бо інакше у місті могла б бути пожежа. Якщо ж була якась тривога, то він сповіщав про це міщан.
Також цікавою фігурою є ченець-капуцин. Монахи капуцини проживали у місті Володимирі ще у 18 столітті. Їх назва походить від латинського слова «капуцино», що перекладається як «капюшон». Ці ченці ходили у рясах з капюшонами на головах. Монастир капуцинів знаходився у сквері поблизу музею. Донині від нього залишилася одна лише стіна рожевого кольору (капуцинські мури). Ченці-капуцини готували їжу, допомагали бідним і знедоленим під час великих міських епідемій. Вони молилися у бічному вівтарі костелу святих Якима і Ганни. У другій половині 19 століття російська царська влада закрила монастир і ченці виїхали до Кракова, забрали із собою архіви і, можливо, скарби-клейноди польських королів, які, згідно переказів, зберігалися у костелі. Хоча хтозна, можливо ці скарби існували лише у переказах…
Неподалік фігури монаха розташувалися скульптури Омеляна Дверницького із дружиною і собакою. Омеляна Миколайович Дверницький був поважною людиною у місті Володимирі у 19 столітті. Він очолював з'їзд міських мирових суддів, стояв на чолі Православного братства імені святого князя Володимира, був активним діячем по відбудові Успенського собору – найдавнішого храму нашого міста і Волинського краю. Омелян Дверницький був першим почесним громадянином міста Володимира. Він створив Давньосховище імені Святого князя Володимира, де вже наприкінці 19 століття зібрав понад 500 старовинних артефактів, серед них – рукописне Євангеліє 16 ст., монети, ікони. На знак поваги Омеляна Дверницького поховали на погості Успенського собору, адже до його відбудови він доклав багато зусиль. А у парку біля історичного музею поява його фігури не випадкова, адже у будинку, де нині є музей колись жив сам Омелян Дверницький.
Серед топіаріїв є і фігури музикантів Володимирського колегіуму. То був великий навчальний заклад, у 18 столітті у ньому навчалося 500 студентів. Вони вивчали 5 іноземних мов, точні і природничі науки. Серед вихованців колегіуму були Стефан Стубелевич – винахідник електрофорезу і Феофан Прокопович – богослов і філософ.
Ще серед топіаріїв можна побачити фігуру охоронця музею з символікою біло-червоних кольорів – прапора Волині. Цей прапор було створено згідно консультацій професора-історика, колишнього голови спілки краєзнавців Волині, світлої пам'яті Геннадія Бондаренка, який вивчав давню історію Волинського краю.
А ще серед топіаріїв можна побачити фігури двох закоханих.
Тож життя має продовжуватися, не зважаючи на війни і трагедії.
Слава Україні! – Героям Слава!
Богдан Янович.
Коментарі