В історії України є багато особистостей, які залишили по собі помітний слід. Один із них – Данило Галицький. Точно не відомо, де він народився. Хоча у Галицько-Волинському літописі сказано, що княгиня Анна втікала з Володимира «дірою» градною (через міські укріплення) разом із малолітніми синами Данилом і Васильком. З цієї цитати можна припустити, що раннє дитинство майбутнього короля минуло у Володимирі. Сама Анна-Єфросинія походила із роду візантійських імператорів.
Батьком Данила Галицького був Роман Мстиславич, який походив із роду князів Рюриковичів. Автор Галицько-Волинського літопису називав його «самодержцем усієї Русі». У 1205 році Роман об'єднав Волинь і Галич і створив Волинсько-Галицьке князівство. Він був сильним князем, прагнув об'єднати батьківські землі, боровся з боярами та загинув у битві з поляками під містечком Завихост. Анна намагалася керувати державою від імені своїх малолітніх синів, але це було важко і вона з дітьми виїздить до Європи. Василько жив у Кракові, а Данило в Угорщині – при дворі короля Андрія II, з яким Анна була у родинних стосунках. Сини виросли та стали боротися з боярами за батьківські землі. Данило укріпився у Галичі, згодом у Києві. Василько князював у Володимирі.
Данило Галицький був одружений з Анною Мстиславівною – галицькою князівною. У шлюбі з ним вона народила 8 дітей, яких звали Іраклій, Лев, Роман, Шварно, Мстислав, Переяслава, Устинія, Софія.
Час правління Данила був важким для наших земель. Край часто спустошували монголо-татари. У 1241 році на Волинь прийшов хан Батий. Данило у той час був у Польщі. Край був спустошений, але відбудовувався.
У 1240-х роках, Данило заснував на річці Угорці, місто Холм. Сюди, на західні кордони своєї держави, якомога далі від татар, він переніс свою столицю з Галича. На заклик Данила, її заселили численні ремісники, будівничі, що тікали від татар, а також іноземці. Головною спорудою Холма, стала велична й багато оздоблена церква Іоанна Златоуста. Зводилися й інші храми: Кузьми та Дем'яна, пресвятої Богородиці.
Данило Галицький був змушений їздити у місто Сарай-Бату, столицю Золотої Орди, щоб налагодити стосунки з ханом Батиєм. Хан прийняв його з почестями, але для Данила це було приниженням.
У 1256 році на Волинь прийшов хан Куремса. А в 1259 році – хан Бурундай. Він сказав: «Якщо хочете жити з нами у злагоді, то розкидайте всі ваші міста». Романовичі змушені були зруйнувати все, що будували довгі роки. Вони розібрали фортифікації Луцька, Крем'янця, Данилова, Леополіса.
Волинсько-Галицьке князівство позбулося головних пунктів опору у війні з монголами. Вдалося зберегти лише Холм. У 1260 році загони Бурундая залишили Галичину та Волинь.
Данило Галицький намагався встановити контакти з римським папою Інокентієм 4, щоб він допоміг боротися йому з татарами.
Сам Данило погодився прийняти від Папи королівський вінець, і 7 жовтня (за іншими даними — в грудні) 1253 року був коронований в Дорогочині папським посланцем Опізо. Про корону Данила Галицького ходило багато легенд. Розповідають, що вона була прикрашена дорогоцінним камінням. Її сліди загубилися. Останнє що відомо про корону – це те, що вона була перероблена під мирту єпископа міста Перемишль. За іншою версією її повернули назад до Ватикану.
Плано Карпіні – чернець-францисканець на шляху до Монгольської Імперії (їхав туди як місіонер від папи, щоб переконати монгол прийняти християнство) зустрівся у 1245 році з князем Васильком Романовичем (братом Данила) у місті Ленчиця. Після цієї зустрічі Карпіні вирушив на Волинь, ймовірно до Володимира, де перед українськими єпископами прочитав папську булу та закликав приєднатися до Католицької Церкви. Проте відповіді на свою пропозицію не отримав, бо Данило був на той час в Монголії. Саме на півдорозі до Орди папський легат і зустрів Данила. Результатом їхніх перемовин стало те, що Данило задля встановлення відносин з папською курією відіслав ігумена монастиря Святої Гори Григорія до Ліона (тодішньої резиденції Папи). Відтак між Папою та Данилом зав'язалося тривале листування.
3 травня 1246 року курія надіслала Данилу Романовичу 7 листів. Проте результатом листування було лише те, що Папа надіслав архієпископа Альберта. При цьому Папа протягом довгого часу давав обіцянки військової допомоги від католицьких держав. Пізніше Данило тимчасово перервав листування з Папою. Зробив він це з політичних, а не релігійних причин. Пізніше відновив контакти з Папою. У 1253 році — Папа звернувся до християн Чехії, Моравії, Сербії, Помор'я та Пруссії з закликом до хрестового походу проти татар.
Не зважаючи на бажання Короля Русі Данила I та Папи Римського, тодішні монархи виявилися не зацікавлені у Хрестовому Поході проти монголів. Тож нашим князям довелося боротися самим.
У селі Зимне знаходиться старовинний хрест, який має понад 800 років. У місцевих переказах розповідається, що його встановив Данило Галицький на могилі свого улюбленого воїна Клима Христинича, який загинув у боротьбі з поляками, захищаючи князя.
Данило Галицький займався активною державотворчою діяльністю. Він будував нові міста – Львів, Холм, Угровськ, Данилів.
У Іпатіївському літописі згадується, що у Володимирі у 13 столітті було споруджено церкву святого Миколи (на сучасній вулиці Роксолани). У тій церкві дуже любив молитися Данило Галицький.
За правління Данила Галицького і Василька Романовича місто Володимир значно розквітло: зміцнюються його фортифікації та храми. Потужним духовним осередком стає Зимнівський монастир.
Данило Галицький залишив свій добрий слід в історії – його іменем названі вулиці та навчальні заклади. Сам Данило був похований у місті Холмі у церкві Різдва Пресвятої Богородиці, яку він колись збудував.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею імені Омеляна Дверницького.
Коментарі