У дитинстві, коли я ходила на навчання, мама щоранку будила мене. Вона робила це по-особливому, із ніжністю та ласкою у голосі. Зараз я вже не ходжу до школи, та й прокидаюся сама або ж під звук будильника, проте ті приємні слова, які промовляла мама тоді, залишилися у моїй пам’яті назавжди. Вони, як колискова, яку ти пам’ятаєш та хочеш зберегти і для своїх дітей. Ти хочеш робити все так само, як і вона, хочеш бути схожою на неї, працювати, усміхатися та радіти життю так само. Із мами починається усе, мама розпочинає життя для кожного.
Людмила, так звати мою маму. Вона дуже вродлива, емоційна, справедлива та сильна жінка. Мама схожа на свого тата, у неї такі ж чорні густі брови, темне волосся та неймовірно приємна посмішка у поєднанні з голубими очима, якими вона завжди дивиться з такою любов’ю та турботою. Її серце сповнене добра, справедливості, мудрості та материнської любові.
Мама дуже любить готувати, тому часто після роботи у вільний час вона хазяйнує на кухні. Обожнює робити це на самоті, адже не в захваті, коли хтось заважає. Любов до кулінарії у неї ще з дитинства. Як розповідає сама ж, бабуся завжди брала її у помічники і вони удвох готували обід для всієї сім’ї. Тому, закінчивши школу, без довгих роздумів вона вступила до професійно-технічного училища та вивчилася на кухаря. Проте, закінчивши навчання, мама не пішла працювати за фахом, а влаштувалася лаборантом на місцевий цукровий завод. На той час це була перша робота у її житті. Пропрацювала там декілька років, згодом одружилася, народила дітей. Коли ж діти підросли, то вирішила знову шукати роботу, адже не любить сидіти на місці та чекати від когось допомоги.
І от уже 8 років місцем роботи мами є госпрозрахунковий ринок, де вона працює продавцем різних предметів одягу. Обрала такий вид діяльності невипадково, адже, як помічають та кажуть багато знайомих, мама любить спілкуватися з різними людьми та може знайти спільну мову дуже швидко майже з кожним. І це дійсно так, вона неймовірно комунікабельна. Я часто помічаю, коли приходжу до мами, як вона швидко включається у роботу та викладається на максимум, аби зробити все якісно та чесно. Спостерігаючи за мамою, можна також помітити її емоції та міміку, які вона транслює до кожної людини по-різному, індивідуально підбирає ключик до кожного. Проте інколи я замислююся над тим, що було б, якби мама обрала іншу професію або пішла працювати за здобутим фахом? Що було б тоді? Як склалося б життя? Я неодноразово запитувала у неї, чи хотіла б вона щось змінити або ж працювати в іншій сфері? Але відповідь мами щоразу та сама, наразі вона не хоче чогось нового. Усе, що у неї є зараз, за її словами, їй подобається. Звичайно, як і кожній людині, їй усе одно хотілося б кращого життя, проте вона живе сьогоднішнім днем, насолоджується ним та радіє.
До того ж удома мама полюбляє займатися садом та городом, вирощувати власні овочі, фрукти, доглядати за ними, пробувати саджати нові сорти, а також частково реалізувати власну продукцію. У неї навіть є мрія, пов’язана із цим видом діяльності: про свій власний невеличкий бізнес, у якому могла б повністю реалізуватися та втілити усі свої задуми. Мріє також, як і кожна мама, аби усі діти були здорові та щасливі, бачити та спостерігати, як вони дорослішають і досягають власних висот. Каже, що це для неї і є найголовніша мрія, а все решта буде з часом, головне в це вірити.
Майбутнє своєї мами я бачу тільки щасливим, сповненим яскравих, цікавих, радісних моментів. Упевнена у тому, що мама й надалі залишиться такою ж чесною, справедливою та сильною жінкою, яка досягне усього, чого так прагне. Вона завжди доводить, що ніколи не варто опускати руки, які б ситуації не траплялися у житті. Що б не відбувалося, завжди потрібно боротися за правду, справедливість, за себе. Я хочу бути такою ж, як мама, вміти відстоювати себе та доводити справу до кінця. Моя мама – це жінка, якою я пишатимуся завжди та прагнутиму бути схожою на неї.
Анастасія Лехкобит
Коментарі