Чи дійсно ми, християни, на правильному шляху? Чи не зрадили ми іконну віру наших далеких пращурів? « Біблія – свята книга, але в ній немає України» - прозвучало на зустрічі представників рідної української національної віри, яку нещодавно відбулась у селі Верба і про яку інформувало наше видання. Звичайно, що у Біблії згадуються в основному Ізраїль, Єгипет та ще Рим. Але ж були і інші народи, і саме до них скеровував апостолів Ісус Христос. «Ви – сіл ь землі», - казав Господь до своїх учнів. Але сіль має бути солоною. Чи є та сіль у нашій вірі? Якщо є , то яка вона на смак? Про це знову з вами подискутує Дмитро Себій.
Геніальний Іван Франко , уважно дослідивши Біблію, прийшов до висновку, що цей твір є великою брехнею, породжене маніакальним маренням тих, хто прагнув керувати світом.
Отож і маємо хворобу, яка народилася з маячні, бридкої брехні. «Якщо ми її не можемо перейти, переступити, то її треба залишити», - казав Левко Лук’яненко: - Я Біблію не буду аналізувати. Я її не читав, бо вона мені не потрібна».
Сіль має бути солоною, якщо вона не солона, то не є придатною і її потрібно викинути. «Ідіть і проповідуйте, несіть світло, щоб розвіялась темрява. Я – Ісус Базарянин – Апостол Світла, прийшов від Світла від РА, а не «прийшов свій до своїх». Не може темрява вродити світло. Тільки Світло родить світло. Темрява ж родить темряву. Світло не може жити по нормі темряви, бо темрява допровадить світло до кінця світу. Хрест – знак Сонця, знак Світла. Як той знак тлумачиться? Горизонтальна перекладина ділить земне від небесного, а вертикальний промінь означає, що він є від Сонця джерелом життя. Місія цього променя зійти на Землю і зробити тут життя. Ісу намагався очистити храм, в якому збиралися міняйли, і тих міняйл вигнав із храму. Потуга була марною. Дію Ісуса розтлумачили як злочин і він був прикований до тавра на мученицьку смерть. Але ті, що катували, не врахували одного: Світло не розпинається! Бо якби комусь удалось розіп’яти Світло, настала б смерть – кінець світу. Коли Ісус прийшов на землю, то першою фразою, яку він сказав, була: «Не бійтеся! Се я!» Світло сліпило, світло розвіювало темряву. Ті, що звикли до темряви, впадали в страх. Світло торжествувало і мало повторюватися у фразі «Не бійтеся!». Світло – світильник неба, воно рятує землю від влади темряви.
Але не богом вибрана Іудея, неначе гадина в болоті, прикувала Апостола Світла до тавра, знаку смерті, а, коли усвідомили , що світло неможливо розіп’яти, то перелякалися свого вчинку, тяжкого гріха, який вони скроїли. І це скинули на Понтія Пілата . А ну, спробуйте знайти у молитві «Вірую!» справжніх виконавців злочину! Правда в тому, що Ісус був розіп’ятий на вимогу фарисеїв, але це було в той час, коли правив Понтій, який не бачив в людині жодної провини і відстоював думку дарувати Ісусу життя. Тільки не допомогло Пілату вмивання рук, яким він бажав показати, що не причетний до тієї драми.
Після розпинання починають звинувачувати послідовників учителя. Справжніх послідовників, які розуміли місію Світла, було мало. На Голгофу пішов тільки один Іван, син Грому. Що таке син Грому? Це сила, через яку пройшла міць Перуна, сила й поміняла його. Сини Грому не мали в чому каятися. А хто вимагає каяття, то це робота темряви.
Америка і Росія диктують нам свою волю. І людина вже не є світло, а їхній невільник і має виконувати їх волю. Московія любов до матері вважає за найбільший злочин. Сталося те, про що нам говорила книга Велесова:» Ви всі змарнієте, здрібнієте, будете продажні золотій підміні».
Ісус Базарянин був характерником, тому і прийшли поклонятися йому Волхви. Прийшли по знаку неба, вони мали дійти до неба, воно було перед ними відкрите без посередників. Між євреями волхвів не було і не володіли вони силою характерників. У них були гіпнотизери, які могли ставити сцени фараонові і таким образом залякувати його. І вони взяли над фараоном верх. А гіпнотизери і характерники – це зовсім різне. Гіпнотизер може щось показати, усипити, але не може проходити крізь стіну, не може мати енергетичну сорочку, яку не може пробити куля. Ось це і доводить, що Ісус Базарянин – не із племені Давида. І апостоли його не розуміли, не розуміли місії Христа як сина Людського, як Апостола світла. Його сприймали у тій ролі, яку самі йому приписали. Апостол Павло був уродженим із племені Давидового. Жінка, яка не знала Йосипа і зачала дитя від духу Святого, - то де тут корінь Давидів? Отож, світло, яке ніс в собі Ісус, не було високим світлом, а накривали його великою посудиною, що називається брехнею. На восьмий день після народження йому роблять обрізання. То ж яке може бути обрізання по дорозі в Єгипет? Та запитувати ми не маємо права. Сказано – обрізати, значить, обрізати.
Щоб таємне не стало явним, роблять недоступні книги, які ховають у Ватиканську бібліотеку. І цей об’єкт охороняється так, як ніякий інший. Отож, темрява робить із Світла ширму для себе. Учні не виконують заповіти вчителя. Пішли дорогою комунізму, ліквідували власників, приватну власність. Ми прийшли не до комунізму, якого і не було бути, а до повного опустошення. Із дитини божої нас зробили безіменних рабів., манкуртів, що позбавлені пам’яті і роду. Сталася підміна всіх речей – нам Сонця не треба, нам партія світить. Так світила, що аж у очах потемніло.
Сіль перестала бути солоною. Ми пішли тією дорогою, яку Учитель заперечував. Він ясно наказував не забирати в людини пам’ять. Людина має пам’ятати, хто її батько, мати, бо в язичеському світі ми пам’ятали свій родовід до сьомого покоління. Ми мали банк родовідної інформації на ціле життя. Ми не кидали своїх братів, не допускали змішування з чужою кров’ю. Ми були працьовиті, розумні, не шукали щастя в чужих землях. Бо той, хто живе близько біля Сонця, і встає разом із сонцем, вирощує жито, пшеницю, годує всіх своїх хлібом, але й може бути філософом. Він скаже: я є життя, яке хоче жити, і біля мене інше життя, яке також хоче жити. Отож, висновок в тому, що у Бога немає вибраних народів. Усі народи є вибраними. Кожен народ має право на життя. Є велика світова ріка, яка живиться потічками – народами, які живуть на Землі. І вони живуть біля ріки, щоб наповнилась вона Любов’ю і Правдою.
Дмитро Себій с. Верба Оваднівська ОТГ
Коментарі