Ми всі знаходимо на землі своє призвання. Так, часто трапляється так, що обираємо неправильний шлях, і це нерідко стає життєвою драмою. Тому хочеться по-доброму позаздрити людині, яка не помилилася у виборі життєвого шляху. Почувається щасливою і приносить користь людям.
Юрій Володимирович Уткін народився в 1990 році в місті Харкові, навчався в спеціалізованій школі для дітей з вадами зору, після закінчення якої вступив до зооветеринарної академії, а затим став навчатися в академії фізкультури та спорту, де готували майбутніх тренерів. Займатися спортом Юрій почав ще в дитинстві, але, як всі діти, займався найбільш популярними: відвідував секцію легкої атлетики, любив шахи тощо. В спеціалізованій школі спортивні заняття обов’язково супроводжувались музикою. Юрій відвідував ще й музичну школу по класу домбри, затим його запросили туди працювати. Таким чином у молодої людини виникла проблема вибору: музика чи спорт.
- Моя мама Тетяна Іванівна дуже хотіла, щоб я займався музикою, - розповідає пан Юрій, - але я вибрав спорт. До речі, генетичних даних щодо заняття спортом у мене немає. В моїй сім’ї переважали технологічні професії. Мама трішки займалася гімнастикою, але по-справжньому став спортсменом тільки я. У 2007 році я познайомився з тренером Української 
Національної Паралімпійський Збірної з біатлону і лижних перегонів. Мене запросили на відбір в місто Євпаторію і там на мене чекав успіх. Я пройшов цей відбір, хоч до цього часу біатлоном не займався. Я не мав досвіду, але свого часу розвивав свої фізичні сили, і тому мене запросили до Збірної, членом якої я був 14 років. З травня 2021 року я став працювати з молодіжною збірною, готував зимові та літні сезони, але, на жаль, внесла сумні корективи війна. Багатьох дітей підліткового віку батьки вивезли за кордон. Фінансування припинилося і заняття припинилися.
Юрій Уткін разом з дружиною і дітьми виїхав до Німеччини, але весь час волонтерив, допомагаючи українській армії, розв'язував питання з генераторами, ліжками для військових лікарень тощо.
З 1 вересня 2023 року на базі Володимирського Центру Освіти утворено ліцей №7. За порадою голови Волинської Федерації з біатлону Юрія Андрійчука Юрій Уткін став тренером секції біатлону у вищезгаданому закладі. Виявилось, що в гімназії багато зацікавлених дітей. З травня 2023 року Юрій працює в даному закладі. Він вважає, що на Волині біатлон не був дуже розвинутий, але нині цей вид спорту дуже необхідний.
- Нині на Волині є лише дві людини – брат і сестра з Луцька - Михайло та Аліна Хміль, які представляють свою область в Національній молодіжній команді. Я своє призвання, свій обов’язок бачу в тому, щоб підготувати міцну команду, яка гідно представить свою країну, свій навчальний заклад, свою родину, - каже Юрій Володимирович.
Оскільки біатлон не є надто поширений на Волині, кореспондентка попросила пана Юрія детальніше розповісти про цей вид спорту. Ось що почула від тренера:
- Це циклічний вид спорту, який охоплює майже все. Чому, запитаєте? У першу чергу він включає хід на лижах, а затим стрільбу. На латині «біо» - це два. Тобто поєднано два види спорту. У людини, яка рухається на лижах, працюють усі групи м’язів: руки, ноги, коліна, спина. Важливо, щоб дитина вчилася ходити на лижах змалку. Тоді вона стає сильною і розвиненою. Відповідно стабілізується вага. Тоді не потрібно буде ніяких вправ, додаткового обладнання. Звичайно, в поважному віці на 10% відсотків імітує лижі скандинавська ходьба, але це лише на пару відсотків. Скандинавська ходьба створена для того, щоб людина була активною, не засиджувалася, а рухалася, а палки потрібні для того, щоб працювали руки. Слід застерегти, що нині багато інформації люди, а, особливо, діти черпають з соцмереж. Але є пересторога і хотілося б, щоб це врахували й батьки: не можна без підготовки, без відповідних знань братися за цю пропозицію. Потрібно отримати точні, перевірені знання. Інакше ефект буде протилежним і, можливо, протилежним до гіркоти. Щодо біатлону, то діти відразу вчаться на ходу стріляти зі спортивної гвинтівки. Це також робиться під наглядом тренера. Слід сказати, що не завжди людина може навчитися відразу рухатися на лижах і стріляти. В більшості випадків програють або в одному, або в другому і це природно. Отож, потрібно розвивати й одну, і другу сторону.
Нині в ліцеї в секції біатлону займається 12 дітей як хлопчиків, так і дівчаток. Вікові групи різні. Наймолодшим дівчаткам 11 років, а найстаршим хлопчикам – 15. Нині тренер робить акцент на покоління, що підростає. Так відвідують секцію діти із Зимнівської ОТГ.
- Я відвідав багато сіл Володимирщини: побував в Зимному, Льотниче, Суходолах, Хобултові, Овадному тощо. Оскільки згідно з правилами, до секцій біатлону набирають з 8 класу, то зацікавлених в біатлоні дітей виявилося двоє-троє, а ось, наприклад, четвертокласники, проявили більший інтерес. Однак я більш кваліфікований працювати з більш дорослими дітьми, а відповідних навичок для молодших у мене немає. Я ще сам повинен вчитися методики працювати з дітьми в ігровій формі. Тому я намагаюсь пояснити меншим діткам, що це справа серйозна, важка і потрібно сумлінно вчитися, бо ж багато дітей уявляють біатлон як розважливу гру - ділиться Юрій Володимирович.
Наша розмова повільно перекинулася на іншу тему. Оскільки Юрій Володимирович – харків’янин, стало цікаво, як він сприймає Волинь. Адже він на нашій землі з березня 2023 року. 
Родина проживає в Німеччині, діти відвідують там школу, опановують німецьку і мають змогу розмовляти українською. За два роки відвідав декілька разів і рідний Харків. Життя там тривожне. А тому дещо дивно, що тут, на Західній Україні, люди вечорами відпочивають, сидять в барах. Часто докучають різними провокативними запитаннями. Але пан Юрій вважає, що патріотизм виявляється не тільки в захисті батьківщини, а в інших формах: в навчанні дітей, в будівництві, в економіці тощо. А загалом люди на Волині дуже привітні, щирі. Тут легко знайти друзів. У місті багато пам’яток старовини, і здається, що сучасність вдало гармонує з історією.
Антоніна Булавіна м. Володимир
Коментарі