Про те, чим сьогодні живе місто, ми розмовляли з першим заступником міського голови Ярославом Матвійчуком, депутаткою міської ради Оксаною Виваль та головним спеціалістом відділу культури Наталією Митошоп.
-Ярославе Анатолійовичу, місто, як і вся країна, живе в напруженому воєнному стані. У нас ще відносно спокійно, та все ж ми завжди готові до оборони свого краю. Отож як і чим нині живе Володимир?
- Фактично місто вже два тижні функціонує в умовах воєнного стану. Зрозуміло, що передбачити і щось запланувати було важко, і тому в цей період приймалося багато складних рішень. Удалося стабілізувати роботу комунальних підприємств, увесь спектр послуг надається людям, постачається тепло, здійснюється водопостачання. На сьогоднішній день вивозиться сміття, хоч є проблеми з пальним, але ми з міським головою постійно тримаємо це питання на контролі. Є завдання очільникам комунальних підприємств виконувати вимоги відносно питань оборони.
-На самому початку виник ажіотаж із продуктовим забезпеченням населення. Здається, це питання вирішилось позитивно.
-Так, це було одне із перших найнагальніших питань, яке ми намагалися вирішити. Люди дуже переживали щодо забезпечення продуктами, а тому ми подбали в першу чергу про те, щоб було вдосталь борошна і хліба, адже в багатьох містах України це вже стало гуманітарною проблемою.
-Напевно, ми і самі приємно здивовані тим, як оперативно у Володимирі налагодили допомогу армії та переселенцям.
- Це дійсно так. У нас успішно працює Координаційний центр допомоги як військовим, так і людям, які переселилися. Надається велика допомога закордонними – польськими та німецькими містами-партнерами. Усе наше місто, уся громада включилися в допомогу як військовим, так і тим людям, які потрапили в біду. Ми маємо багато волонтерських центрів, де дійсно допомагають нашим воїнам. Включилися і підприємства міста, виготовляють буржуйки, шиють необхідні на сьогоднішній день речі. Важливу роль відігравав і відіграє для нас медичний блок. Усю допомогу, яка надходила від наших закордонних партнерів, ми формували на базі нашого ТМО. Там працюють кваліфіковані спеціалісти, які визначають, куди саме слід направити медичну допомогу. Ми бачимо, що в центрі нашої країни є проблеми з продуктами харчування, з одягом, з ліками, і відправляємо туди гуманітарні вантажі. Нещодавно у нашому місті з ініціативи народного депутата Ігоря Гузя були високі гості з Литви на чолі з віцеспікером Парламенту Паулюсом Саударгасом. Ми відвідали ряд громад, які межують з Білоруссю, і литовські партнери на рівні Європейського Союзу досить серйозно підтримують нашу країну.
Захоплюємося нашими військовими, які професійно і патріотично виконують свої завдання.
Також важливим на сьогоднішній день є регулювання цін на продукти. Наші відділи моніторять відповідні ціни, залучають Держспоживслужбу при виявленні факту підняття цін, хоч власники торгових об’єктів пояснюють, що дорожчає постачання. Мені особисто вдалося поспілкуватися з головами Любомльської, Любешівської та Шацької громад. Усі працюють на захист нашої Батьківщини і впевнені, що перемога буде за нами.
Що стосується області, то на потреби військових виділено майже 20 мільйонів гривень. Ряд ресурсів були виділені на наші військові частини ще до початку війни. Тепер ми з нашими фінансистами роздумуємо над тим, як здійснити необхідні закупівлі на ці кошти, тому що, на жаль, придбати деякі речі стало проблематичним. Нині в місто заїхало більше тисячі переселенців. Ми їм допомагаємо. У місті діє комендантська година, чергують патрулі. Усі, кому потрібно перебувати у місті в нічний час, мають відповідні посвідчення.
-Наші діти знову повертаються до дистанційного навчання. А як діти переселенців?
- Так, розпочалося з понеділка дистанційне навчання. Діти, які приїхали в наше місто, приписані до певних шкіл і також будуть навчатися дистанційно. Зараз ведуться перемовини на рівні Уряду про перенесення на територію Західної України багатьох підприємств.
Найбільший наш біль – це втрати, які ми понесли. Вічна пам’ять і слава нашим захисникам та захисницям, які загинули за Україну.
У Координаційному центрі ми зустрілися з Оксаною Виваль, депутаткою міської ради, працівницею виконавчого комітету міської ради:
-Я закріплена за роботою нашого Координаційного центру, а також за забезпеченням усіх потреб наших військових. Оскільки наші волонтери нині здійснюють дуже складну і важливу роботу в процесі надання допомоги військовим, я слідкую і за їхньою діяльністю. Наші військові з частини не завжди мають змогу виїхати до своїх підрозділів, що перебувають на передовій, тому волонтери добираються туди власним транспортом. Наш робочий день в Координаційному центрі розпочинається з того, що ми обдзвонюємо всіх військових керівників задля того, щоб визначити їхні потреби. Формуємо список, дивимося, що є в наявності. У нас є декілька складів, де зберігаються речі, що ми отримали завдяки співпраці з міжнародними партнерами. Якщо чогось немає, шукаємо шляхи забезпечення. Ми дуже дякуємо волонтерам, які мають свої благодійні фонди, і завдяки співпраці з ними можемо закупити необхідні речі. Крім того, у нас була можливість співпрацювати з фондом «Unchain Ukraine», завдяки фінансуванню якого зможемо забезпечувати наших переселенців і територіальну оборону. Там була своя процедура отримання коштів, процедура звітування, і ми таким чином максимально закривали потреби. Зараз співпрацюємо з волонтерами, підприємцями, і не тільки з нашого міста. Є багато підприємців, які з власної ініціативи долучалися до наших справ. Були випадки, коли ми частково оплачували підприємцю, якщо він сам не в змозі повністю покрити свої витрати. Є підприємства, які допомагають у пошитті розгрузок. Ми вже писали на сайті міської ради про швейну фабрику. Зараз паралельно працює наше вище професійне училище, яке нині є Центром професійної освіти. Шиють розгрузки і підприємці, оскільки це нині нагальна потреба для військових, а придбати розгрузки самим нереально. Також співпрацювали з магазином «АРМО», який торгує військовою амуніцією. Ця крамниця робить максимальні знижки для військових. Дуже приємно, що вони ставляться з розумінням до потреб армії, і ми їм щиро вдячні за це. Інші підприємці харчують територіальну оборону та патрулів. Це була їхня ініціатива, і вони це роблять за власні кошти.
Наталія Митошоп, головний спеціаліст відділу культури, націлює увагу на роботу з переселенцями:
- Ми намагаємося задовольнити всі потреби переселенців, реєструємо, забезпечуємо житлом, поки що поселяємо в гуртожиток педагогічного коледжу. Там дуже хороші умови, тепло, зручно. Переселенці забезпечені ковдрами і подушками. Видаємо памперси і дитяче харчування, бо багато переселенців приїжджають з маленькими дітками. Проблема в тому, що у нас немає безлактозного харчування, тому що ніхто не приносить, але запитів багато. Переселенців станом на 14 березня було 1157 чоловік. Багато виїхало, провівши у місті одну ніч. Є такі, що повернулися з-за кордону і шукають житло тут. Є й ті, що не хочуть за кордон, а мають намір залишитися у Володимирі.
Найбільше переселенців, майже третина, з Київщини і Харківщини. Є й такі, які не реєструються, бояться йти до військкомату, щоб захищати нашу Україну.
Тепер декілька слів про те, куди ми відправляємо вантажі. Звичайно, передусім – у гарячі точки. Це Миколаїв, Київ, Житомир, Херсон. Вантажі доставляються різними шляхами. Якщо відправляємо машинами, вантажі розвозять по точках. Є люди, які їздять на броньованих авто і доставляють вантажі в дитсадочки та людям. Найбільше люди просять харчі, які не потрібно готувати, бо немає ні світла, ні газу. Чиї батьки хочуть, щоб їхні дітки навчалися в школі онлайн, записуються в реєстр. Цей реєстр направляємо в управління освіти. За дітками закріплюються люди, у першу чергу психологи, які розмовляють з батьками та дітьми. Ми хочемо зняти з діток напругу, хочемо, щоб вони знайшли нових друзів і трішки забули про пережите.
Антоніна Булавіна, м. Володимир
Коментарі