«Якби довелося ще раз пережити той відрізок життя у вісім «заробітчанських» років, то ніколи б не лишила своїх дітей»
Цілий день на вулиці йшов дощ: то лив, мов із відра, то вщухав до мряки. До редакції рідко в таку погоду заходять відвідувачі. Неочікувано і обережно прочинилися двері, на порозі стояла жінка. Її обличчя було закрите захисною маскою, тому вік відразу й не визначити. Але на мене дивилися жваві та напрочуд добрі очі.