- тільки у людей з’являється така потреба, то обов’язково в Володимирі згадують два власні імені «Надія» і «Микола Іванович».
І не даремно, бо ці два імені стали уособленням рієлторських послуг, або ж послуг, що надаються агентствами нерухомості. Четвертого грудня минуло тридцять років від того дня, коли у княжому місті розпочало свою діяльність бюро послуг «Надія». Операції з нерухомістю, консультації з переоформлення обмінів квартир і юридичних аспектів при успадкуванні чи даруванні власності, прокат посуду і весільної атрибутики та багато інших послуг, які допомагали людям облаштувати власний побут, надавала нова підприємницька структура. З часом певні послуги зникли з пропозиції Бюро послуг «Надія», а роботи з нерухомістю ставало більше, тому бюро реформувалося в Агентство нерухомості «Надія».
Якщо людина успішна, то вона успішна у всьому
Саме таку приказку на озброєння взяв підполковник Микола Іванович Дмитрук, коли отримав на руки документи на звільнення з лав збройних сил тодішнього Радянського Союзу. Він не міг уявити, що після 26 років служінню в армії, бувши на виду у командування, працюючи політпрацівником і спілкуючись з величезною кількістю особового складу військовиків, мав зайнятися якимось спокійним заняттям, або ще гірше, як кажуть у народі «сісти на пенсію».
Служба не завжди була легкою і романтичною. За її роки довелося служити в багатьох військових округах Союзу – Прикарпатському, обмеженому контингенті армії у Німеччині, Забайкальському і Київському округах. Микола шанував свою роботу і завжди старався бути на висоті при виконанні військового обов’язку. Упродовж усіх років його свято підтримувала і їздила по різних місцях несення служби його дружина Ліля Панасівна. Не стояла вона і осторонь, коли чоловік волею випадку вирішив по закінченню служби зайнятися підприємницькою діяльністю. Як усі прожиті роки вона вірила у чоловіка, у його талант бути успішним і настирним у будь-якій справі.
Бізнес підказала Марія Іванівна
В кінці двотисячних років приватизованих квартир або ж квартир у приватній власності не було, за винятком того житла, яке ними придбавалося за власні кошти, так звані кооперативні квартири. Головним інструментом на той час інструментом в операціях з нерухомістю були обміни квартир. У Миколи Івановича по закінченню служби у Володимирі виникла потреба обміняти отриману квартиру під час служби в армії, яка знаходилася в Луганській області на квартиру у Володимирі. Щоб це здійснити слід було вивчити законодавчі особливості обміну, а також залучити міську раду до процесу обміну, адже саме міська рада відала житловим фондом. От саме тоді й познайомився з Марією Іванівною, яка оформляла документи обміну. Жінка довго не думаючи при зустрічі з креативно налаштованим військовим запропонувала йому задуматися над організацією обміну квартир людям на платній основі, тобто розпочати підприємницьку діяльність. Миколі Івановичу більшого і не потрібно було. Брат дружини підказав, що бюро слід назвати «Надія», адже, як корабель назвеш, так і він плаватиме. Швидко було знайдено приміщення, косметичний ремонт – і справа почала рухатися.
Держава рієлторський ринок регулює
На перший погляд, здавалося, що така діяльність не була складною: узяв папірці, побачив нерухомість, послухав побажання і працюй. Але Микола Іванович стикнувся з цивільним населенням, яке було далеко не у такій формі та не з таким мисленням, як військовослужбовці. В армії панувала дисципліна і порядок. Тому доводилося налаштовуватися на такий лад, що люди можуть не дотримати слова, щось забути з домовленостей, від чогось відмовитися після укладення угоди, щось приховати. Але сам Микола Іванович ніколи не міг схибити — військовий вишкіл, а також традиції родини Дмитруків, в якій виховувався чоловік, не припускали можливості знехтувати навіть думкою. Містяни чудово пам’ятають батьків Дмитруків, а також знають брата Миколи Леонтія, авторитетного і мудрого чоловіка, місцевого депутата і теж підприємця з великим стажем.
З часом ринок рієлторів набирав європеїзованого порядку. Було прийнято закон про цей вид діяльності, у якому українське суспільство сформувало певні вимоги операторів, які працюють із нерухомістю. Почав змінюватися і характер послуг рієлторів, які в переважній більшості почали працювати з угодами купівлі-продажу нерухомості. Бо майже усе житло в державі приватизовано українцями. Змінилися і вимоги до укладання угод з нерухомістю.
Операції з нерухомістю змушують знати чинне законодавство «на зубок»
Щоб закріпити право власності на придбане нерухоме майно, потрібно оформлення певної документації. Хоч Микола Іванович володів нормами чинного законодавства, але з кожним роком ці процедури змінювалися, змінювався порядок і, звичайно, збільшувався об’єм документообігу.
Микола Іванович змушений був відмовитися від надання супутніх послуг, бо роботи з нерухомістю додавалося, але не надто бідкався, бо на поміч прийшла дипломована юристка — його донька Олена. Як кажуть, одна голова добре, а дві — ліпше. Цікавіше навіть стало працювати з донькою, яка чудово знала юридичні засади операцій з нерухомістю, та й можна було порадитися, коли виникали якісь труднощі.
Існує чіткий алгоритм дій рієлтора при продажу або купівлі нерухомості
Кожен договір готується досить ретельно. Адже слід повністю виключити будь-які ризики, з якими може стикнутися одна чи інша сторона укладеної угоди. В роботі Агентства нерухомості «Надія» існує такий покроковий порядок при зверненні громадянина: 1- перевірка усіх необхідних і наявних документів, що підтверджують право власності чи користування нерухомістю; 2 - з’ясування усіх неюридичних аспектів купівлі-продажу (причини продажу, родинні історії чи претензії); 3-виявлення відсутності законних підстав унеможливлення купівлі-продажу (відповідність нерухомості наявним документам, кількість і вік мешканців і прописаних осіб, сплата комунальних платежів, наявність заборон і обтяжень на об’єкт нерухомості). Тільки після цієї ознайомчої процедури Агентство приймає заявку від людини й укладає угоду, у якій більш детально записані права та обов’язки сторін, терміни та розмір оплати послуг – усе чітко і прозоро. Як результат такої роботи — величезна кількість клієнтів, які мають високий рівень довіри до Миколи Івановича та Олени Миколаївни. За три десятки літ навіть не пригадується випадків, коли люди або були незадоволені, або ж розчаровані. А от випадків, коли люди, які намагалися самотужки купити чи продати нерухомість, були обдурені та втратили кошти, — чимало. Найсвіжіші спогади – одна родина дала завдаток за будинок, який хотіла придбати, 3000 доларів США, і дівчина 1000 доларів США, а в результаті – навіть суд не допоміг у швидкому поверненні коштів від шахраїв.
В таких випадках дуже слушна порада від Агентства нерухомості «Надія»: перш ніж робити якісь кроки або платежі у придбанні нерухомості, то хоча б отримайте консультацію у рієлторів, як це зробити правильно.
Тому Микола Іванович і його колега Олена Миколаївна завжди раді будь-яким клієнтам, які хочуть здійснити операцію з нерухомістю – чи допомогти консультацією, чи узяти усі турботи по супроводу оформлення угоди купівлі-продажу.
Телефон для довідок: 093-646-69-63 або адреса: м. Володимир, вул. Шевченка, 8.
Леонід Брикавчук
Коментарі