6 липня раптово обірвалося життя багаторічного міського голови Петра Даниловича Саганюка
За час роботи на цій нелегкій посаді він здобув беззаперечний авторитет і повагу мешканців, адже був людиною, яка безмежно любила свою справу та місто, у якому жив. А головним джерелом його енергії завжди була родина: дружина, сини та внуки.
За багаторічну сумлінну працю та вагомий внесок у розвиток краю нагороджений орденом «Знак Пошани» (1986), медаллю «За відзнаку в охороні державного кордону» (1991), почесними грамотами Кабінету Міністрів України (1999) та Верховної Ради України (2005), а також низкою церковних відзнак — орденами «Нестор Літописець», «1020 років Хрещення Київської Русі», «Архістратиг Михаїл», та «Святий рівноапостольний князь Володимир Великий».
Петро Данилович був і добрим і строгим, і м’яким і вимогливим, і спокійним і емоційним, але завжди – справедливим, зі своєю твердою життєвою позицією.
Серце великого життєлюба перестало битися на 72-му році життя. Воно було віддане державі та володимирчанам.
Коментарі