життя

Дитина з кришталевими кістками

У минулому номері нашої газети ми розповіли вам про людей, чий життєвий досвід змушує переосмислити наші буденні турботи і, можливо, не вважати деякі події у своєму житті проблемами чи лихом. Розповідь наша зупинилася  «на пів дороги». Не все життя цих двох мужніх та істинно віруючих у Бога людей було описано.

Спокійно і переконливо почала розмову Валентина Міньковська, погодившись на зустріч із кореспондентом нашої редакції.

Він пишається подяками і грамотою, які за заслуги вручали йому очільники Волинської облдержадміністрації.

Вона втомилася від щоденної суєти, чоловікової зради, байдужості сина. Тому, коли лікар озвучив діагноз, не заплакала. Лише серце спершу завмерло, а потім так загупало, що його почув увесь світ.
– Онкологію лікують. Вам потрібно…

Каже художник Віталій Федоренко, який, самонавчаючись, віднайшов особливий стиль створення зображень, не знаний поки що у світі. Самонадіяно звучить, але на полотнах – шедеври.

Йому шостий десяток закінчується від народження, а він бігає нарівні з двадцятилітніми. Напевно, з тієї причини, що вже не може жити без тренувань із футболу, його охоплює невідоме відчуття туги - і починається своєрідна ломка за відсутності навантажень. Кілька разів бачила його в любительських матчах на міському стадіоні: рухається швидко і майстерно.

Ідеєю для написання публікації стала інформація про приватний бізнес, який порядкує на вулицях княжого міста. Завжди думав, що справа прибирання  вулиць, парків, тротуарів і дорожнього полотна – це робота комунального підприємства «Полігон».

На мальовничому пагорбі неподалік річки Луги уже більше, ніж сім століть знаходиться невелика Василівська церква, у стінах якої невпинно, за будь-якої  влади, лунають молитви до Всевишнього. За понад 700 років свого існування церква бачила різні події, у ній перебували різні люди. Значний період часу настоятелем храму був світлої пам’яті отець Сергій Депо.