«Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох», - писала видатна поетка Ліна Костенко. Цими словами можна сказати про талановитого поета Альберта Новікова, який колись жив у місті Володимирі, і хоча, був російськомовним, але любив Україну і наше місто Володимир, у якому зростав.
«Архітектура – це застигла музика», - сказав відомий письменник Йоган Гете.
Справді, вивчати історію можна не лише за допомогою підручників, але і за допомогою пам'яток архітектури. Тож так можна вивчати історію міста Володимира.
Серед багатьох особистостей, які залишили по собі слід в історії міста Володимира був Іван Губар, котрий понад 30 років працював директором Володимир-Волинського педагогічного коледжу і виховав багато поколінь педагогів. Яким же був його життєвий шлях? Колись мені доводилося спілкуватися з цією освіченою і талановитою людиною, він же і розповів про себе.
Окрасою старовинного Володимира є давні храми, яких у минулому, за підрахунками краєзнавців нараховувалося понад 20. Особливо важливою частиною інтер'єру церков були фрески.
Фреска – це живопис на вологій штукатурці, одна з технік настінного малярства. Фрески робилися за допомогою сиру, шматків каменю, природних барвників та інших засобів.
По вулиці Луцькій у Володимирі є старий будинок – у ньому жив колись Арсен Річинський – відомий лікар і громадський діяч разом зі своєю сім'єю.
Цією невигаданою життєвою історією поділилася з нами Наталія Назарівна Грабарчук-Цинкаловська, котра почула її з вуст самої Ніни Павлівни, бо товаришувала з нею.
Кожна серед пам'яток міста Володимира має свою неповторну ауру, свій стиль, свою історію.
Однією з таких пам'яток є єпископський замок, який ще називають Будинок із дзвіницею.
Літописи – це літературні твори, які писалися в часи Київської Русі та Волинсько-Галицького князівства. Як правило, літописи писали ченці, які жили при дворі князя, вони розповідали про його подвиги, про будівничу діяльність і військові походи, володаря зображували як героя.
Володимир – це унікальне місто, з потужною духовною аурою. Упродовж віків у нас проживали люди різних національностей, релігій та професій. Хоча конфесією, що домінує, було і залишається православ’я, але поряд з православними у місті мирно проживали католики, юдеї, греко-католики та лютерани.
У кожної людини є своє місце сили – так кажуть про те місце, де людина народилася, де проживала, де зростала і там минули її найкращі роки.
Для мене таким місцем сили є моє рідне місто — Володимир над річкою Лугою.
Історія Собору Різдва Христового та Христоріздвяного монастиря у Володимирі сягає другої половини 18 століття.
Впродовж понад двох століть ці сакральні споруди перебували під юрисдикцією християн різних конфесій – римо-католиків, греко-католиків, православних. Ми розглянемо той період часу, коли при монастирі функціонував колегіум.